Терещенко Микола - ტერეშენკო მიკოლა
Поети Грузії
ჩვენ, პოეტები საქართველოსი
Серце знов не знає супокою, –
I ніяк не зупинити дум,
Що промчать ще, може, над землею
Воєн закривавлений самум.
Часто бачу я вві сні траншеї,
I відчай стискає, мов тягар,
Коли сиятся грози між узгір’їв
I разючих блискавиць удар.
Це повзуть, мов чорна гусінь, танки,
Кулемети б’ють у всі кутки,
I хитає променем прожектор,
Щоб у небі вгледіть літаки.
Це розлився вогневою млою
Безупинний, безкінечний жах,
Грім в узгір’ях гримотить шалено,
Лунами несеться по гаях.
Хмара жовта, мов іржа плямиста,
Виповзе, як звір страшний з нори,
I насуне, люта, на Тбілісі,
Припаде до скель крутих Кури.
Будемо ми, Грузії поети,
Разом із народом у ці дні,
Але от Клоделі й Сюареси ,
На якій їм бути стороні?..
Наша справа – боротьба й свобода,
Наша віра – мир і майбуття.
За народ свій ми, його поети,
Без вагання віддамо й життя!