Тичина Павло - ტიჩინა პავლო
Славослов’я Нікорцмінді
ქებათა ქება ნიკორწმინდას
З лірою хорошою
Я зріднився був:
Світлом осяяний,
Все я тут збагнув.
Міцно збудовано,
Мов злотом оковано,
Небом розцяцьковано
Велику Нікорцмінду!
Блиск, як од локона,
Ніжний на різьбі.
Не різьба, а вишивка –
Аж співа тобі!
Ким же так піднесено,
Кольори нанесено,
Рукою перенесено
У вись Нікорцмінду?
Стільки в нас ти зрушуєш
Слів, думок, пісень!
З каменю гармонія
В сонячний день.
Хто ж так гарно вирізьбив?
Той, хто каминь витесав,
Мудро тебе вирізьбив –
Могутню Нікорцмінду.
Ці склепіння вигнуті!
Ці снопи колон
Нам всім унижаються,
Мов чарівний сон.
Якою ж це силою
Воздвигнуто зрілою –
Білою-пребілою
Колону Нікорцмінди?
Вікна розташовано –
Всіх дванадцять в ряд.
Блиск од невгасимого
Від огню лампад.
Світло ж там з’явилося!
Ким воно світилося?
всім полюбилося
Світло Нікорцмінди!
Що з порталом сталося?
Він все рветься ввись
Лінії розбіглися
Й знов переплелись.
Чи то ж коли видано –
Скрізь узори звідано!
Там по них розкидано
Мрії Нікорцмінди.
Скільки линій звивистих
Все біжить-пливе!
Це ж їх перетворення
У життя живе.
Втілилась багатою,
Рівною й хрещатою,
В чіткі форми взятою
Iдея Нікорцмінди!
В творчім опроміненні
Йшов народ віки.
Баня в тебе зверху,
Стан твій стрункий,
Міцнотримаючий,
Гордовиростаючий,
Завще прикрашаючий
Славну Нікорцмінду.
Простір по-грузинському
Предано, – лети!
Грифонами крилатими
Нас чаруєш ти.
Ех, з новими б силами
Розмахнутись крилами,
Полетіти стрілами
В простір Нікорцмінди!
I тебе, крилатую
(Що тобі той час!),
Вік наш окриляючий
Береже для нас.
Ти – мистецтво діюче,
Вміння нестаріюче...
Сяєш нам ти гріюче,
Славна Нікорцміндо!