შუალედი - დან - მდე
 
 


Тичина Павло - ტიჩინა პავლო


Славослов’я Нікорцмінді
ქებათა ქება ნიკორწმინდას

З лірою хорошою
Я зріднився був:
Світлом осяяний,
Все я тут збагнув.

Міцно збудовано,
Мов злотом оковано,
Небом розцяцьковано
Велику Нікорцмінду!

Блиск, як од локона,
Ніжний на різьбі.
Не різьба, а вишивка –
Аж співа тобі!

Ким же так піднесено,
Кольори нанесено,
Рукою перенесено
У вись Нікорцмінду?

Стільки в нас ти зрушуєш
Слів, думок, пісень!
З каменю гармонія
В сонячний день.

Хто ж так гарно вирізьбив?
Той, хто каминь витесав,
Мудро тебе вирізьбив –
Могутню Нікорцмінду.

Ці склепіння вигнуті!
Ці снопи колон
Нам всім унижаються,
Мов чарівний сон.

Якою ж це силою
Воздвигнуто зрілою –
Білою-пребілою
Колону Нікорцмінди?

Вікна розташовано –
Всіх дванадцять в ряд.
Блиск од невгасимого
Від огню лампад.

Світло ж там з’явилося!
Ким воно світилося?
всім полюбилося
Світло Нікорцмінди!

Що з порталом сталося?
Він все рветься ввись
Лінії розбіглися
Й знов переплелись.

Чи то ж коли видано –
Скрізь узори звідано!
Там по них розкидано
Мрії Нікорцмінди.

Скільки линій звивистих
Все біжить-пливе!
Це ж їх перетворення
У життя живе.

Втілилась багатою,
Рівною й хрещатою,
В чіткі форми взятою
Iдея Нікорцмінди!

В творчім опроміненні
Йшов народ віки.
Баня в тебе зверху,
Стан твій стрункий,

Міцнотримаючий,
Гордовиростаючий,
Завще прикрашаючий
Славну Нікорцмінду.

Простір по-грузинському
Предано, – лети!
Грифонами крилатими
Нас чаруєш ти.

Ех, з новими б силами
Розмахнутись крилами,
Полетіти стрілами
В простір Нікорцмінди!

I тебе, крилатую
(Що тобі той час!),
Вік наш окриляючий
Береже для нас.

Ти – мистецтво діюче,
Вміння нестаріюче...
Сяєш нам ти гріюче,
Славна Нікорцміндо!